(Ниже на украинском)
Война России с Украиной… такое, наверное, в самом бессмысленном сне не могло присниться нашим дедушкам, которые вышли живыми из Второй мировой войны. Но, это – война, вопреки тому, что уже третий год боевых действий политики называют ее АТО (антитеррористической операцией).
История преступлений этой скрываемой и позорящей Россию войны еще будет написана, и она длинная и еще не закончена. Началась она с убийств крымскотатарских активистов во время аннексии Крыма и продолжается по сей день. Имеет значение все, но в рамках данной статьи, особенно отмечу похищение военными РФ и осуждение за несуществующее преступление украинской летчицы Надежды Савченко, на срок 23 года. Надежда находилась на территории своей страны и исполняла свой служебный долг. Была похищена и вывезена тайно на территорию Российской Федерации. Абсурдность обвинений очевидна, политики многих стран мира обращались к правительству РФ с требованиями осовободить Надежду Савченко, но все бесполезно. Суд в России утратил значение и фактически является исполнительной структурой указов власти.
Пропасть между народами обеих стран растет с каждой жизнью, утраченной на поле боя, и становится почти непреодолимой. Хотя с обеих сторон есть активисты, которые пытаются объединить усилия, чтобы остановить это нашествие, управляемое президентом России Путиным. Но, полицейское государство с управляемыми судами давит и угрожает своим гражданам, имеющим смелость публично заявить собственное мнение. И эти угрозы реальны.
Смерть Валерии Новодворской, точной констатации причин нет.
Убийство Бориса Немцова, как бы случайное… Но все понимают, что ничего случайного в этом нет. Часы жизни Бориса были пошли на счет после масштабной акции, направленной на прекращение войны с Украиной, “Марш мира” 21 сентября 2014 г.
Большинство россиян, которые пытались противостоять губительной политике руководства своей страны, вынуждены покинуть Россию.
Так выехала Елена Васильева, которая основала инициативную группу “Груз-200”, занимающуюся розыском российских военных, погибших и раненных в зоне боевых действий в Украине. Также, она была в совместном движении по организации “Марша мира” с Борисом Немцовым. Сейчас находится в Украине.
Александр Будников, Екатерина Мальдон, Петр Любченков и другие россияне вынуждены покинуть страну, чтобы остаться живыми и работать над исправлением опасной ситуации, созданной агрессивной политикой Владимира Путина.
Сам факт военного вторжения России в дела Украины почти на следующий день после победы революции и бегства позорного, преступного президента Януковича, уже свидетельствует о том, чьей марионеткой он был. А особенно красноречивым доказательством этого является его бегство к хозяину, именно в Москву. Одновременно с ним туда же сбежала его “свита”, главные политические фигуры и чиновники, среди них и бывший премьер-министр Николай Азаров.
Недавно Николай Азаров отличился своим очередным интервью российским СМИ.
Лично я, и все украинцы без исключения, не стали обращать внимания на его выступления, поскольку это сплошное вранье, а Николая Яновича считали клоуном еще в бытность его при власти. Но, по просьбе международного общества, которое взволновала его речь, вынуждена прокомментировать, коротко обобщив мысли своих соотечественников по этому поводу:
Про “вклад” экс-премьер-министра Украины и его команды в развитие экономики страны красноречиво свидетельствует отчет главы комитета Верховного Совета Украины по вопросам бюджета, Александра Турчинова, который датируется 28.11. 2000 годом:
“Анализ уголовных действий ГНА со всей ответственностью дает основания утверждать: сегодня Государственная налоговая администрация превратилась в бесконтрольный и безнаказанный инструмент борьбы с теми, кто имеет альтернативную позицию относительно официальной точки зорения на явления и процессы, которые происходят в стране. Другими словами, сегодня в Украине активно формируется азаровщина — жестокая административно-силовая карательная система, что может стать тотальным механизмом уничтожения политического плюрализма. И именно сегодня вырабатывается методика, которая дает возможность восстановить полный псевдогосударственный контроль над всеми сферами жизни общества, реанимировать основы тоталитарного управления в стране” (стенограмма 36-го заседания Верховного Совета Укрины 28 ноября 2000 г.)Это было в 2000 году (!). А позже, в 2010 г., Николай Янович достиг эпогея своей реформаторской деятельности, установив мировой рекорд по количеству налоговых сборов – 147, а определение “азаровщина” (так украинцы прозвали его экономическую политику) вошло в новейший украинский язык.
О вкладе Николая Яновича в украинский язык, (а если без сарказма, то издевательство над ним) можно говорить бесконечно, а лучше послушать в аудио и видеозаписях. Его собственный вариант украинского языка, который в народе получил название “азиривка”, стал предметом многочисленных видеороликов на Ютубе. И это человек, который работал в правителстве Украины с 1994 г. и за 20 лет так и не выучил государственный язык. После всего вышеописанного читать его интервью о его интеллектуальных достижениях… это смешно. Пожалуйста, смотрите. Приятного просмотра!
Два года прошло с момента бурных событий на Майдане, два года с того момента, когда вышло из берегов терпение народа и он сверг преступную власть. Быстро шли исторические часы. Попробуем тезисно, по пунктам, сделать очерк событий, от ноября 2013 г. до настоящего времени.
Особенное внимание уделим пункту №3, где именно и возникает у некоторых соседей вопрос о главной движущей силе и причине революции, около которой возникло множество лживых спекуляций и извращения фактов.
1. Мирная студенческая акция за евроинтеграцию заявление своей гражданской позиции, попытка донести свою мысль до правительства страны. Имели право? Да. Это их жизнь. Они люди, а не стадо.
2. Жестокое избиение студентов спецподразделением “Беркут”.
3. На следующий день на улицы вышел миллион. (на самом деле два миллиона граждан). Всю ночь гудело возмущение в соц.сетях и собирались выйти, был призыв “Нас будет миллион!”, а вышло два, даже более (около 2. 400 000, по данным авиасъемки), среди которых стоит особенно отметить, что два ректора двух вузов персонально возглавляли колонны своих студентов и их родителей (ректор Киево-Могилянской Академии и ректор Киевского Политехнического Университета).
Что именно сработало и дало такой мощный толчок? – никак не могут понять граждане РФ… Ведь большинство граждан Украины старшего возраста не беспокоил вопрос евроинтеграции.
Сработало святое для каждого из наших граждан – дети. Были избиты дети и вышли отцы. Отцы и матери, для которых жизнь и здоровье детей превыше всего. А потом уже политические вопросы, в которых уже тоже накипело. Это трудно понять гражданам РФ, которые молча получают денежные компенсации за своих сыновей, погибших на позорной скрываемой войне которые с малых лет слушают национальные пословицы типа “Бабы еще нарожают”. Естественно, ограниченный подобным идиотизмом мозг, не способен понять человеческие ценности, и он будет воспринимать басни про “печеньки Госдепа”, проплаченные митинги, управление “гнилым” Западом и прочий бред, который вкладывает в уши российская пропаганда. Потому что это соответствует собственному психотипу россиян, их извращенному мировосприятию.
Нельзя оставить без внимания и полиэтничность Майдана. Плечом к плечу стояли украинцы, татары, евреи, а также этнические армяне, грузины, русские (не россияне). На Майдане было много татарских палаток. На Майдане была Еврейская Сотня, ну кто же не знает, что дети – это святое для каждого еврея а воля – для татарина. Именно здесь величественно прозвучало единство наших национальных и человеческих ценностей. Именно здесь мы ощутили себя большой многонациональной семьей.
4. Начались противостояния, был создан палаточный лагерь на центральной площади, потом построены баррикады. В любой момент власть могла прекратить силовое давление, пока не была унесена ни одна жизнь. Но, нет же… Произошел расстрел на ул. Институтской, и это была точка невозврата. Так в истории Украины появилась героическая Небесная Сотня… и Сотня была полиэтнической, армяне, грузины, белорусы, поляки, евреи и украинцы в большинстве.
5. Побег позорного президента-преступника.
6. Аннексия Крыма.
7. Попытка РФ отхватить кусок восточной Украины, начало боевых действий…
8. Выборы новой власти.
Еще следует подчеркнуть, что, хоть избиение студентов и стало крайней точкой, которая послужила фактической причиной социального взрыва, но кипение это назревало и росло на протяжении всего времени преступного и позорного правления Януковича-Азарова и их окружения, которые грабили страну, ухудшали материальное положение населения, способствовали фактическому уничтожению правовой системы, превращению ее в аналог российской. (Яркий пример – сфабрикованный приговор суда и заключение в тюрьму экс-премьер-министра Юлии Тимошенко)
Вот первый бурный этап . Потом цепь событий, которые известны всему миру под названием АТО, что на самом деле является непризнанной официально войной. Многочисленные политологи два года подряд анализируют события, пытаются определить причины и сделать выводы.
Внимательно, как насекомое под микроскопом, исследуют психологию президента РФ и мотивацию его поступков. Считают, что мотивация его экономическая, захватнически-имперская, психологически извращенная и т. д. И, наконец, главная, – страх. Страх утратить власть. А Украина является примером того, как это может произойти, если власть наглеет. Только страхом можно объяснить эту длинную вереницу неразумных действий, в результате которых потери превышают приобретения. В эту канву страха вкладывается абсолютно все, начиная с
– информационной войны (буквально, целая армия интернет-бойцов в соц.сетях), все ресурсы СМИ, агентства по созданию фейковых новостей; главной целью этой армии является подача украинцев фашистами в глазах россиян;
– “титушки” и провокаторы на Майдане, среди них были агенты российских спецслужб, у задержанных были удостоверения;
– регулярная армия РФ, замаскированная, без опознавательных знаков (но у пленных изымались военные удостоверения РФ);
– армия провокаторов с российским гражданством (предводители сепаратистов Донбасса);
Назначение последних двух ресурсов – кошмарить Украину. чтобы россияне видели, как бы.. последствия революции через экраны заангажированных российских СМИ. В общем, чтобы самим неповадно было.
(Тут важное дополнение: у жителей Луганска и Донецка появилась поговорка “Если видишь корреспондентов Лайф-Ньюс (российское ТВ), беги, потому что через пять минут будет обстрел”. То есть, они, корреспонденты, знают (!), когда и где будет событие для материала. О чем это говорит? О планировании терактов в восточной Украине штабом РФ).
– принятие закона, который разрешает полиции и армии РФ стрелять в своих граждан в случаях массовых движений в России;
– увеличение расходов на силовые структуры (40% гос. бюджета), и это на фоне закрытия больниц, школ, детских садов и сокращения расходов на социальные нужды граждан;
– убийство Бориса Немцова только подчеркивает главную составляющую мотиваций поведения президента РФ – страх утратить власть.
Понимают ли это граждане РФ? Да. Есть некоторое количество россиян, которые это понимают. И оно значительно больше 14%, которых вписывают в “пятую колонну”. Но далее этого понимания, по крайней мере на одиночные пикеты, идут даже не 14%, а значительно меньше. Страх…
Исследование слоев российского населения и их психологии, – это тема для отдельной статьи и имеет только теоретическую ценность. Практической ценности никакой в этом нет. Если мать и отец, погибшего на чужой войне юноши, берут от преступной власти деньги за молчание о смерти своего ребенка… это – продажа, факт, как бы это ни оправдывалось. И тут напомню пункт №3, – украинцы вышли против власти за детей.
Значит выходит, что одна часть россиян, руководимая СТРАХОМ утратить власть, запугивает вторую. А вторая управляется СТРАХОМ за свою шкуру. Страх дрожит за искусственным воинственным патриотизмом и обожанием правительственной верхушки.
О небольшом количестве идиотов, которые действительно живут этими вживленными в черепную полость идеями, речь тут не идет. Их немного на самом деле, но они самые крикливые, потому и создают картинку российского общества вместе с ольгинскими троллями в интернете (работники, которые ведут из офиса по множеству аккаунтов в соц. сетях круглосуточно).
Так вот, страна, управляемая страхом в разных проявлениях и с разной мотивацией. Имеет ли она будущее? Кажется, весь мир с нетерпением ждет практического ответа на этот вопрос…
P.S: Имена многих героев этой нелегкой борьбы не были упомянуты, многие примеры пропущены, их значительно больше. Целью было изложить суть этой глобальной мировой проблемы. Мировой! Не стоит думать, что она не коснется каждого, если ее не остановить.
Бойцы добровольческих батальонов Бійці добровольчих батальйонів
Елена Васильева в зоне боевых действий, за выполнением своей миссии.
Олена Васильєва у зоні бойових дій, за виконанням своєї місії.
Марш мира в Москве 21 сентября 2014 г. Марш миру у Москві 21 вересня 2014 р.
Прекрасноое фото, как пример дружбы народов и совместной деятельности по противостоянию агрессии РФ. Россиянка Елена Васильева с украинцами и татарами Украины в зоне боевых действий.
Чудове фото, як приклад дружби народів та спільних дій протистояння агресії РФ. Росіянка Олена Васильєва з українцями та татарами України у зоні бойових дій.
Народное вече на Майдане в 2014 г.
Народне віче на Майдані у 2014 р.
Поддержка сибиряков украинцами. Полиция РФ не дала сибирякам провести мирную акцию “Сибирский марш” (2014 г.) , целью которой было обращение народа к власти с экономическими вопросами.
Підтримка українцями сибіряків, поліція РФ не дозволила провести мирну акцію “Сибірський марш” (2014 р.), метою якої було звертання до влади з економічними питаннями.
Народное вече 2015 г. Обращение народа Украины к власти с вопросами об отчете ее работы.
Народне віче 2015 р. Звертання народу України до влади з питаннями про звіт її роботи.
Совместное украинско-татарское вече в знак протеста против запрета властью РФ в Крыму собрания татар по поводу мемориальной даты депортации крымских татар, 18 мая. (2015 г.) В составе Украины эта дата отмечалась на государственном уровне.
Спільне українсько-татарське віче з приводу заборони владою РФ відзначення меморіальної дати – річниці депортації кримських татар, 18 травня. (2015 р.) У складі України ця дата відзначалася на державному рівні.
совместное народное творчество 🙂 спільна народна творчість 🙂
картинка-объявление в соц.сетях о всеукраинской акции в поддержку крымских татар и против агрессии РФ “18 мая мы все – крымские татары!”,
картинка-об’ява у соц.мережах про всеукраїнську акцію підтримки кримських татар проти агресії РФ “18 травня ми всі – кримські татари!”
Валерия Айдина, Киев, специально для belisrael.info
ЯКЕ МАЙБУТНЄ МАЄ КРАЇНА, КЕРОВАНА СТРАХОМ?
Війна Росії з Україною… таке, мабуть, у самому безглуздому сні не наснилося б нашим дідусям, які вийшли живими з Другої світової війни живими. Але, це – війна, попри те, що третій рік бойових дій політики називають її АТО (антитерористичною операцією).
Історія злочинів цієї прихованої ганебної (для РФ) війни має бути написана і вона довга і ще не закінчена. Почалася вона з вбивств кримскотатарських активістів під час анексії Криму і триває досі. Варте уваги все, але у межах даної статті зазначу особливо викрадення військовими РФ та засудження за неіснуючий злочин української льотчиці Надії Савченко, на термін ув’язнення 23 роки. Надія знаходилася на території своєї країни і виконувала свої службові обов’язки. Була викрадена і вивезена таємно на територію Російської Федерації. Абсурдність звинуваченнь очевидна, політики багатьох країн світу звертались до уряду РФ з вимогами звільнити Надію Савченко, але все марно. Суд у Росії втратив значення і фактично є виконавчою структурою владних вказівок.
Прірва між народами обох країн зростає з кожним життям, втраченим на полі бою, і стає майже нездоланною. Хоч з обох боків є і активісти, які намагаються поєднати зусилля, щоб зупинити цю навалу, керовану президентом Росії Путіним. Але, поліцейська держава з керованими судами міцно тисне та загрожує своїм громадянам, які ще мають сміливість оприлюднити свою думку. І загрози ці реальні
. Смерть Валерії Новодворської, точної констатації причини нема.
Вбивство Бориса Нємцова, ніби випадкове… Але всі розуміють, що це не випадково. Час життя Бориса був лічений після масштабної акції, спрямованої на припинення війни з Україною, “Марш миру” 21 вересня 2014 р.
Більшість росіян, які намагалися протистояти згубній політиці керівництва уряду РФ, змушені покинути країну.
Так поїхала Олена Васильєва, яка заснувала ініциативну групу “Вантаж-200”, яка займається розшуком російських військових, загиблих та поранених у зоні бойових дій в Україні. Вона також була у спільному русі з Борисом Нємцовим і в організації “Маршу миру”. Зараз перебуває в Україні.
Олександр Будніков, Катерина Мальдон, Петро Любченков та інші росіяни змушені покинути Росію, щоб залишится живими і працювати над виправленням небезпечної ситуації, створеної агресивною політикою Володимира Путіна.
Самий факт військового втручання Росії у справи України майже наступного дня після перемоги революції та втечі ганебного, злочинного президента Януковича вже свідчить про те, чиєю саме маріонеткою він був. А особливо красномовно доводить це його втеча до хазяїна, саме до Москви. Одночасно з ним туди ж втекла його “свита”, головні політичні фігури та посадовці, серед яких і колишній прем’єр-міністр Микола Азаров.
Нещодавно Микола Азаров відзначився своїм черговим інтерв’ю російським ЗМІ. Особисто я, і безвиключно всі українці, не стали звертати уваги на його виступи, бо це суцільна брехня, а Миколу Яновича вважали клоуном ще за часів його перебування при владі. Але, на прохання міжнародного товариства, яке стурбувалося його промовою, мушу прокоментувати, коротко узагальнивши думку своїх співвітчизників:
Про “внесок” екс прем’єр-міністра України та його команди у розвиток економіки країни красномовно свідчить звіт Голови комітета Верховної Ради України по питанням бюджету Олександра Турчинова, який датується 28.11. 2000 роком:
“Аналіз карних дій ДПА з усією відповідальністю дає підстави стверджувати: сьогодні Державна податкова адміністрація перетворилася на безконтрольний і безкарний інструмент боротьби з тими, хто має альтернативну щодо офіційної точку зору на явища і процеси, що відбуваються в країні. Іншими словами, сьогодні в Україні активно формується азаровщина — жорстка адміністративно-силова каральна система, що може стати тотальним механізмом знищення політичного плюралізму. І саме сьогодні відпрацьовується методика, що дає можливість відновити повний псевдодержавний контроль над усіма сферами суспільного життя, реанімувати основи тоталітарного управління в країні” (з офіційного сайту Верховної Ради)
Це було у 2000 році (!). А пізніше, у 2010 р. Микола Янович досяг апогею своєї економічної реформаторської діяльності, здобувши світовий рекорд по кількості податкових зборів – 147, а визначення “азаровщина” (саме так українці прозвали його економічну політику) увійшло у новітню українську мову.
Про внесок Миколи Яновича в українську мову, (а якщо без гумору, то про знущання над нею) можна казати нескінченно, а краще послухати в аудіо та відеозаписах. Його власний варіант української мови, який отримав серед народу назву “азірівка”, став предметом численних відеороликів на Ютюбі. І це людина, яка працювала в уряді України з 1994 р. і за 20 років так і не вивчила державну мову. Після всього вищезазначеного читати у його інтерв’ю про його інтелектуальні досягнення… це сміх.
Два роки минуло з буремних подій на Майдані, два роки з тієї миті, коли вийшло за межи терпіння народу і він скинув злочинну владу. Швидко плинули історичні години. Спробуємо тезисно, по пунктам, зробити нарис подій, від листопада 2013 р. до сьогодні.
Особлива увага буде на пункті №3, де саме і виникає у деяких сусідів питання про головну рушійну причину революції, навколо якої виникло багато наклепів та спекуляцій.
1. Мирна студентська акція за євроїнтеграцію, заява своєї громадянської позиції, спроба донести свою думку до керівництва держави. Мали право? Так. Це їхнє життя. Вони люди, а не отара.2. Жорстоке побиття студентів спецрозділом “Беркут”.3. Наступного дня на вулиці вийшов мільйон. (насправді, два мільйони громадян). Всю ніч гуло обурення у соц.мережах і збиралися вийти, був заклик “Нас буде мільйон!”, а вийшло два, серед яких собливо треба відзначити, що два ректори двох вишів особисто очолювали колони своїх студентів (ректор Києво-Могилянської Академії та ректор Київського Політехнічного Університету).Що саме спрацювало, дало такий міцний поштовх? – ніяк не зрозуміють громадяни РФ… Але ж більшість громадян України старшого віку не переймалися питаннями євроїнтеграції. Спрацювало святе для кожного з наших громадян – діти. Було побито дітей і вийшли батьки. Батьки, для яких життя і здоров’я дітей понад усе. А потім вже політичні питання, в яких теж накипіло. Це важко зрозуміти громадянам РФ, які мовчки отримують грошові компенсації за своїх синів , загиблих на ганебній прихованій війні, які з малечку чують національні афоризми типу “Бабы еще нарожают”. Звичайно, обмежений подібним ідіотизмом мозок нездатний зрозуміти людські цінності, і він буде сприймати байки про “печєньки госдепа”, проплачені страйки, керування “гнилим” Заходом та іншу маячню, яку вкладає у вуха російська пропаганда. Тому, що це відповідає їх власному психотипу і збоченому світосприйняттю.Неможна залишити без уваги і поліетнічність Майдану. Пліч о пліч стояли українці, татари, євреї, а також етнічні – вірмени, грузини, руські (не росіяни). На Майдані було багато татарських наметів. На Майдані була Єврейська Сотня, ну хто ж не знає, що діти – це найсвятіше для кожного єврея, а воля – для кожного татарина. Саме тут пролунала співзвучність усіх наших національних та людських цінностей. Саме тут ми відчули себе великою багатонаціональною родиною.4. Почалися протистояння, був створений табір з наметів на центральній площі, потім збудовані барикади. У будь-яку мить влада могла припинити силовий тиск, поки не було втрачене жодне життя. Але ж ні… Стався розстріл на Інститутскій, і це була точка незворотня. Так в історії України з’явилася героїчна Небесна Сотня… і Сотня була поліетнічна, вірмени, грузини, білоруси, євреї і українці в більшості.5. Втеча ганебного президента-злочинця.6. Анексія Криму.7. Спроба РФ відтяти шматок східної України, початок бойових дій…8. Вибори нової влади.Тут ще треба зазначити, що хоч побиття студентів і стало найвищою точкою, після якої стався соціальний вибух, але кипіння це назрівало і зростало увесь час злочинного та ганебного правління Януковича-Азарова та їх оточення, які грабували країну, погіршували матеріальний стан населення, сприяли фактичному знищенню правової системи, перетворенню її на кшталт російської. (Яскравий приклад – зфабрикований вирок суду та ув’язнення екс-прем’єр-міністра Юлії Тимошенко)
Ось перший буремний етап. Потім ланцюг подій, які відомі всьому світу під назвою АТО, що насправді є невизнаною офіційно війною. Численні політологи два роки поспіль аналізують події, намагаються виявити причини та зробити висновки. Уважно, наче комаху під мікроскопом, досліджують психологію президента РФ та мотивацію його вчинків. Вважають, що мотивація його економічна, загарбницько-імперська, психологічно-збочена і т.д. І, нарешті, головна – страх. Страх втратити владу. А Україна є прикладом, як це може статись, якщо влада нахабніє. Тільки страхом можна пояснити цю безліч безглуздих дій, коли втрати перевищують здобутки. На цю канву страху вкладається абсолютно все,– починаючи з інформаційної війни (фігурально, ціла армія інтернет-бійців у соц.мережах), всі ресурси ЗМІ, агенції по створенню фейкових новин; головною метою цієї армії є подати українців фашистами в очах росіян;– “тітушки” та провокатори на Майдані, серед них були агенти російських служб, були знайдені посвідчення при затриманнях;– армія провокаторів з російським громадянством (ватажки сепаратистів Донбасу)– регулярна армія РФ, замаскована, без відзнак (але у полонених виявляються військові посвідчення РФ).Призначення цих двох ресурсів – кошмарити Україну, щоб росіяни бачили ніби наслідки революції через екрани заангажованих російських ЗМІ. Ну… щоб самим не спало на думку повторити приклад українців.(Тут важливе доповнення: у мешканців Луганську та Донецьку з’явилася говірка “Якщо бачиш кореспондентів Лайф-Ньюс (російське ТБ), тікай, бо через п’ять хвилин буде обстріл”. Вони, кореспонденти, знають (!) коли і де буде подія для матеріалу. Про що це говорить? Про те, що теракти у східній Україні плануються штабом РФ.)– прийняття закону, який дозволяє поліції та армії стріляти в громадян РФ у випадку масових зворушеннь у Росії;– збільшення витрат на силові структури (40% держ.бюджету), і це на тлі закриття лікарень, шкіл, дитячих садочків та скорочення витрат на соціальні потреби громадян;– вбивство Бориса Нємцова тільки підкреслює головну складову мотивацій поведінки президента РФ – страх втратити владу.Чи розуміють це громадяни РФ? Так. Є певна кількість росіян, яка це розуміє, значно більша за 14%, яких вписують у “п’яту колону”. Але далі цього розуміння, принаймні на одиначні пікети, йдуть навіть не 14%, а значно менше. Страх… Дослідження верств російського населення та їх психології, це тема для окремої статті і має тільки теоретичну цінність. Практично – ніякої. Якщо матір і батько загиблого на чужій війні юнака беруть від злочинної влади гроші за мовчання про смерть своєї дитини… це – продаж, факт, якби це не виправдовувалось. І тут нагадаю пункт №3, – українці вийшли проти влади за дітей. То виходить, що одна частина росіян, керована СТРАХОМ втратити владу, залякує другу, а друга керується СТРАХОМ за свою шкіру. Страх дрижжить за штучним войовничим патріотизмом та обожнюванням своєї владної верхівки.Про невелику кількість ідіотів, які дійсно живуть цими вживленими у черепну порожнину ідеями, мова не йде. Їх небагато насправді, але вони найгучніші, тому створюють картинку російського суспільства разом з ольгінськими тролями в інтернеті (які ведуть з офісу по декілька акаунтів у соц.мережах цілодобово)Так от, країна, керована страхом у різних проявах і з різною мотивацією. Має вона майбутнє? Здається, весь світ з нетерпінням чекає практичної відповіді на це питання…P.S: Перепрошую за скупі поодинокі приклади, їх значно більше. Метою було окреслити суть цієї великої світової проблеми сьогодення. Світової! Не варто думати, що вона не торкнеться кожного, якщо це не зупинити.Валерія Айдіна, Київ
9.03.2016